Головна  →  Загиблі

Загиблі в АТО Дніпровчани

ШИШКО ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

Народився 4 вересня 1985 року в місті Києві. Закінчив спеціалізовану школу №209, здобув вищу освіту в Національному технічному університеті.

У 2003 році був призваний на строкову службу до лав Державної прикордонної служби України, закінчив курси підготовки командирів відділення та курси підготовки сержантів.

15 травня 2014 року був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки у смт. Десна, вже 13 червня 2014 року у складі 12 батальйону територіальної оборони був відправлений до Луганської області.

22 липня 2014 року, о 01:30, у селі Весела Гора Старобільського району Луганської області, під час обстрілу позицій наших військ з установки залпового вогню «Град», Олександра було смертельно поранено. Від отриманих поранень помер у госпіталі м. Харкова. Похований у Києві, на Лісовому кладовищі.

ГОРАЙ ОЛЕКСІЙ ЗІГМУНДОВИЧ

Народився 14 жовтня 1979 року. Проходив службу в батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" ГУ МВС України в Київській обл. Загинув 29 липня 2014 р. під час бойових дій у м. Іловайськ, Донецької області. Похований у с. Курне, Житомирської області.

ЗВІННИК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Народився 25 серпня 1991 року в Києві. Проживав по вулиці Андрія Малишка, 3, у Дніпровському районі.

З 2003 року по 2006 рік навчався в середній загальноосвітній школі № 258 Дніпровського району м. Києва, де отримав базову загальну середню освіту. У професійно-технічному училищі № 25 здобув спеціальність плиточника.

У 2011 році проходив строкову службу в Збройних силах України. Після демобілізації працював у Бориспільському аеропорту в службі безпеки. На початку 2014 року вступив до лав Національної гвардії України.

24.08.2014 року брав участь у параді до 23-ї річниці Незалежності України, за що був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в параді військ до Дня Незалежності».

25.08.2014 року відбув у зону проведення Антитерористичної операції, де героїчно захищав територіальну цілісність України.

Загинув Звінник Олександр Іванович 05.09.2014 року в зоні АТО. Похований в м. Києві на Лісовому цвинтарі.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «Про відзначення державними нагородами України», за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

29 січня відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки на честь пам’яті про випускника середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 258 Звінника Олександра Івановича, що героїчно загинув на східних теренах нашої держави, гідно захищаючи Незалежність та територіальну цілісність України.

МОЦАР ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

 

Народився 05 травня 1970 року. Проходив службу у в/ч 3066, яка підпорядкована Містерству внутрішніх справ України. Помер 05.11.2014 року. Похований у м. Києві, на Лісовому кладовищі. У героя залишились мати, дружина, син Микола (2004 року народження), син Денис (1992 року народження), донька Ганна (1999 року народження).

ГРАЧОВ ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ

Народився 07 жовтня 1984 року. Навчався в середній загальноосвітній школі № 99. З 2002 року проходив службу у військовій частині  А 1877 на посаді стрільця. Після звільнення в запас працював в мережі магазинів "Епіцентр". У травні 2014 року був мобілізований на військову службу в частину В2277 до м. Остер. Після перепідготовки відкомандирований в зону проведення АТО. 16 жовтня 2014 р. у героя зупинилось серце. Боєць поховаий на алеї  Героїв на Лісовому кладовищі. 

ЖАЙВОРОНОК БОГДАН СЕРГІЙОВИЧ

Народився 24 чеврня 1982 року. Служив у батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення "Дніпро-1". Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла. У героя залишились мати, дружина, син Семен (2011 року народження).

ПЕТРУЧЕНКО МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ

Народився 28 грудня 1977 року у м. Києві у звичайній робітничій сім’ї. Мама Миколи працювала водієм трамвая, тато – на Дарницькому вагоноремонтному заводі. У 1985 році Микола Петрученко вступив до 1-го класу середньої загальноосвітньої школи №103 і навчався в ній 8 років. Був дисциплінованим учнем, який сумлінно ставився до виконання своїх учнівських обов’язків. Товаришував із однокласниками, брав активну участь у житті класу та школи. Піклувався про молодшого брата Віталія, дбав про старшого – Руслана.

Після отримання неповної середньої загальної освіти, у 1993 році вступив до Київського професійного ліцею транспорту (на той час – ПТУ №9 міста Києва), після закінчення якого отримав професію механіка зварювальних робіт.

У 1996 році Микола був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у Криму у загоні спеціального призначення.

Після закінчення служби, повернувшись додому, одружився, вступив на роботу до охоронного підприємства, працював як охоронцем, так і керівником охоронної служби. У шлюбі мав дочку Яну, яку дуже любив, піклувався про неї, виявляв справжню батьківську турботу. Його любові вистачало і на виховання пасинка, і на увагу до похресників.

22 серпня 2014 року Микола Петрученко, у зв’язку з подіями на сході України, був мобілізований, пройшов військову підготовку з підвищення кваліфікації в 95-ій Житомирській аеромобільній бригаді.

Воював у зоні проведення Антитерористичної операції у 90-му окремому десантному батальйоні «Житомир», у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади, старшиною розвідки.

Із середини листопада військовослужбовець тримав оборону неподалік Донецького летовища. Восьмого грудня Микола Петрученко, разом із п’ятьма побратимами, прикривав «кіборгів», які утримували аеропорт. Але вогневу групу десантників бойовики накрили «Градами» і мінометами. 

Загинув Микола Вікторович Петрученко 08.12.2014 року, захищаючи територіальну цілісність України в районі села Піски – поблизу Донецького аеропорту.

Похований в м. Києві на Лісовому кладовищі. Його ім’я внесено до Книги пам’яті загиблих.

КОВАЛЬЧУК МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

Народився 07 грудня 1995 року.

Після закінчення 9 класу с/ш № 188 м.Києва вступив у 2011 році до Київського технікуму готельного господарства на відділення «Ресторанне господарство». Опановував спеціальність «Виробництво харчової продукції». Після закінчення 3 курсу за власним бажанням написав заяву про звільнення і добровольцем вступив до лав Збройних сил України 8 листопада 2014 року. Після навчання в учбовому центрі «Десна» служив стрільцем-зенітником, призваний на військову службу за контрактом. Проходив службу у в/ч пп В4673. Загинув 1 лютого 2015 р. під час виконання бойового завдання в районі м. Дебальцево.  Залишилась мати, батько, сестра. Неодружений, дітей немає. 

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЄВГЕНІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Народився 28 січня 1991 року в місті Потсдам (Німеччина) у родині військовослужбовця. Змалку мріяв наслідувати свого батька, тому після закінчення школи, у 2008 році, вступив до Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, де впродовж чотирьох років здобував фах військового розвідника.

У 2012 році, після закінчення Академії сухопутних військ, лейтенант Є. О. Зеленський був спрямований для проходження подальшої служби на посаду командира спеціальної групи 8-го окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Північ» Сухопутних військ України (місто Хмельницький).

З весни 2014 року старший лейтенант Є. О. Зеленський брав участь в антитерористичній операції на сході України. Зі своїми підлеглими він завжди перебував у найгарячіших точках. Командування довіряло йому виконання найвідповідальніших завдань, а його бійці завжди були впевнені у своєму командирові.

17 червня 2014 року, у місті Щастя Луганської області, групі старшого лейтенанта Є. О. Зеленського було поставлено бойове завдання – визволити з полону іншу групу. Потрапивши у засідку, під шаленим вогнем сепаратистів, старший лейтенант Є. О. Зеленський до останнього прикривав бійців, чим надав їм можливість перегрупуватися. Група відбила напад, але командир отримав важкі поранення від пострілу із реактивного протитанкового гранатомету і був шпиталізований у реанімаційне відділення Центрального військового клінічного шпиталю у місті Києві, де і помер 24 червня 2014 року. Похований у Києві на Совському кладовищі (дільниця № 7а).

Указом Президента України Петра Порошенка № 673/2014 від 23 серпня 2014 року за героїзм і самопожертву, виявлені у захисті територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі старшому лейтенанту Євгенію Олександровичу Зеленському посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

29 квітня 2015 року у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 148 імені Івана Багряного відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь вшанування пам’яті про Героя України, випускника навчального закладу, старшого лейтенанта Зеленського Євгенія Олександровича.

ГРИЦАЙ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

Народився 4 липня 1978 року в с. Семиполки (Броварський район, Київська область). Служив у 25-му окремому мотопіхотному батальйоні.

Звання: солдат. Посада: кулеметник-розвідник. У 1998 році закінчив Боярський сільськогосподарський технікум. У 2007 році ніжинський педагогічний університет. До призову працював старшим інспектором у Київському метрополітені. Був призваний за мобілізацією 07.06.2014 року. 

Загинув 6 лютого 2015 року на дебальцевському напрямку, під селищем Рідкодуб (Шахтарський район, Донецька область) від кулі снайпера – прикриваючи відхід заблокованих терористами побратимів. Похований у с. Семиполки (Броварський район, Київська область). Залишились дружина та 10-річна донька.

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Докладніше про героя-розвідника читайте тут http://eveningkiev.com/article/20009

 ГОЛУБ АРКАДІЙ ЮРІЙОВИЧ («БРОНЯ»)

 

Народився 26 листопада 1979 року в м. Бровари (Київська область). Служив у 25-му окремому мотопіхотному батальйоні. Звання: солдат.

Посада: старший навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки мотопіхотної роти. Загинув 2 лютого 2015 року під час евакуації поранених із району с. Нікішине – с. Рідкодуб (Шахтарський район, Донецька обл.) дорогою на Дебальцеве – отримав тяжкі осколкові поранення, не сумісні з життям. Похований у м. Бровари (Київська область). Залишилися дружина та три доньки (віком 15; 7 років та немовля). Докладніше про героя читайте тут http://brovary.pravo-znaty.org.ua/vichna-slava-brovarchani-proveli-v-ostannyu-put-troh-geroyiv/

РЯБЧУК ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ

Народився 29 грудня 1961 року. Призваний по мобілізації 26.01.2015 року Дніпровським районним у м. Києві військовим комісаріатом до військової частини п/п В-4174 на посаду заступника командира роти – інструктора з повітрянодесантної підготовки роти матеріального забезпечення. Молодший лейтенант. Помер 06 травня 2015 року у військово-медичному клінічному центрі м. Одеси.

Залишилися дружина, брат, донька, два онука.

 ГІНДЮК АНДРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Народився 28 червня 1972 року. Старший лейтенант. Був призваний 26.01.2015 року Дніпровським районним у м. Києві військовим комісаріатом до військової частини п/п В2731 на посаду командира інженерного-саперного взводу 2 механізованого батальйону.

5 травня 2015 року, о 12 годині 24 хвилин, на позиції 3024 опорного пункту 2 механізованого батальйону, в Луганській області, під час проведення інженерної розвідки, підірвався на вибуховому пристрої невідомого зразка та отримав тяжкі поранення. Помер 5 травня 2015 року в шпиталі м. Артемівська від поранень, несумісних із життям.

Залишилися батько, мати, брат, сестра. Докладніше читайте тут http://ru.tsn.ua/kyiv/v-kieve-pohoronili-pogibshego-neskolko-dney-nazad-na-luganschine-sapera-30-y-brigady-424675.html

РУБЦОВ ГЕННАДІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

Народився 15 листопада 1967 року. Був призваний 04.02.2015 року Дніпровським районним у м. Києві військовим комісаріатом до військової частини В3066 на посаду водія 2 відділення 1 взводу роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення 27 бригади Національної гвардії.

До призову тимчасово не працював. Помер від гострої серцевої недостатності 08.04.2015 року. Залишились дружина, донька та син.

БОНДАР ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ

 

Народився 14 липня 1991 року. Проходив службу на посаді командира відділення в 128 окремій гірсько-піхотній бригаді. Звання молодший сержант. Загинув 30 січня 2015 р. в результаті обстрілу з РСЗВ БМ-21 «ГРАД» базового табору підрозділу в районі м. Дебальцеве, Донецька область. Неодружений, дітей немає.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).  

Версiя для друку

 

 



 Антикорупційний телефон КМДА